Степан Хмара: віхи боротьби і подвижництва
Краєзнавство – невід'ємна частина нашої великої
історії.
Краєзнавча
робота в бібліотеці - це безперервний процес, що має коріння в минулому і веде
в майбутнє, мета якого - забезпечення зв'язку поколінь, збереження та передача
історичної спадщини, знань та традицій, створення умов для цілісного духовного,
інтелектуального та культурного розвитку, як окремої особистості, так і всього
суспільства загалом.
Саме краєзнавча робота посідає
важливе місце в діяльності бібліотек КУ "Публічна бібліотека Сокальської
міської ради Львівської області"
Краєзнавчий проєкт "Любов'ю до
України натхненні" має на меті розкрити історію нашої малої батьківщини в
усій її неповторності, популяризувати знання про наших видатних земляків,
зберегти любов і повагу до історичної пам'яті та національної культурної
спадщини нашого народу.
До вашої уваги інформація про першого
Героя України на Сокальщині, політичного діяча, депутата
Верховної Ради України І, ІІ, ІV скликань, активіста українського
національного руху, довголітнього політв’язня радянських концтаборів Степана
Ільковича Хмару.
Політичний діяч, депутат Верховної Ради
України І, ІІ, ІV
скликань, активіст українського національного руху, довголітній політв’язень
радянських концтаборів Степан Ількович
Хмара – перший Герой України на Сокальщині.
Народився 12 жовтня 1937 року в с. Боб’ятин,
в родині хлібороба. Навчався в місцевій школі, а відтак закінчив десятирічку в
с. Тартаків. Важкі радянські часи в історії українського народу проходили перед
його очима.
З дитячих років запам’ятав Степан знущання
енкаведистів над повстанцями, односельчанами. Хотів стати істориком, або
правником, щоб боронити права українців. Та скоро збагнув, що чесна людина
неминуче законфліктує з окупаційною владою, фальшивим устроєм і це призведе її
до репресій та арешту, тому вибрав професію лікаря.
В 1964 –му році закінчив Львівський
медінститут і почав працювати лікарем-стоматологом в селищі Гірник, що біля
Червонограда. Попри те, не вдалось йому уникнув тюрми, бо прилучився до
політичного життя краю.
У 60-70-х роках С. Хмара розповсюджував літературу
самвидаву, першим переклав на українську мову «Роздуми про мир, інтелектуальну
свободу і прогрес» А. Сахарова. Написав ряд публіцистичних статей, працю
«Етноцид українців в СРСР».
Після масових арештів опозиційної
української інтелігенції 1972-1973 років, ув’язнення редактора часопису
«Український вісник» В’ячеслава Чорновола, Степан Хмара береться за відновлення
видання. Пише під псевдо Максим Сагайдак. Перший випуск (спарений №7-8) «Українського
вісника» за його редакцією вийшов в 1974 році. За кордоном його переклали
англійською та французькою. Журнал став одним із найважливіших джерел історії політичних
репресій. У радянському союзі цей суспільно-політичний журнал розповсюджували
машинописом. Його читали на «Радіо Свобода». Українці слухали і записували на
касети. Уже готовий 9-й випуск «Українського вісника» з його статтею «Голос із
пекла», де він критикував безпринципну політику Заходу щодо СРСР, потрапив в
руки КДБ при спробі передати його за кордон.
Степан Хмара знав, що рано чи пізно попаде в
тюрму, бо з таким монстром протистояння дуже
небезпечне, та змиритись з несправедливістю, покірно схилитися не міг. Його
заарештували у вересні 1980 року за звинуваченням у проведенні «антирадянської
агітації і пропаганди» в письмовій і усній формі. Львівський обласний суд
засудив його до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання з
конфіскацією майна.
Відбував покарання в сумнозвісних пермських
таборах. І там він боровся проти порушень прав людини, що призводило до
додаткових покарань. За 7 років Степан Хмара відбув 306 діб карцеру – це по 15
діб майже без сну через холод в камері, одне побачення з сім’єю і отримав одну
посилку вагою 5 кілограмів. Його стійкість, мужність, безкомпромісність
вражала. Не піддавався він ні погрозам, ні на ганебні умови дострокового
звільнення.
Після зустрічі Рейгана з Горбачовим пішов
процес звільнення радянських політв’язнів. Хто згодився написати заяву про
помилування, тих звільнили скоріше. Хмара відмовився писати покаянну заяву. Був
звільнений в 1987 році, повернувся в рідний край , влаштувався на роботу
стоматологом в Червонограді. Знову поринув в політичне життя, бо вірив що
вдасться вибороти незалежність України. Став одним з тих, хто відновив
Українську Гельсінську Спілку і був членом її виконкому.
Будучи членом Українського комітету захисту
політв’язнів та представником УГС, в липні 1988 року брав участь у львівській
нараді національно-демократичних рухів народів СРСР. У 1989 р. С. Хмара рішуче
виступив на захист Української греко-католицької церкви. Керував багатомісячною
безперервною акцією в Москві за її легалізацію. Плакати, голодування, інтерв’ю,
звернення до посольств країн Європи та США мали резонанс. Акцію висвітлювали
іноземні ЗМІ, що й вплинуло на дозвіл реєстрації греко-католицьких громад в
Україні.
Крім того, Степан Хмара брав участь у
250-тисячному мітингу греко-католиків біля собору св. Юра у Львові. Написав
велику працю «Україна в промінні Христового світла», присвятивши 1000-літтю
Хрещення України-Руси.
У депутати Верховної Ради УРСР 1990 року Степан
Хмара балотувався від Залізничного округу Львова, перемігши конкурентів – радянських функціонерів.
Його обрали заступником голови створеної Української республіканської партії, першої
опозиційної в Україні. Пізніше очолив її радикальне крило. На сесії Верховної
Ради України не підтримав проекту нового Союзного договору, заявивши про інше
завдання – відновлення самостійної незалежної держави Україна. Депутат Хмара
запропонував на розгляд Верховної Ради проєкт постанови про розпуск
комуністичної партії та націоналізацію її майна і позбавити права займати
керівні посади в державних установах України всіх керівників парткомів,
райкомів, обкомів, які лишилися членами КПРС. Невдовзі йому влаштували провокацію
в підземному переході на Хрещатику, після цього арештували в приміщенні
Верховної Ради. Ув’язнення в
Лук’янівській тюрмі, з перервами, тривало дев’ять місяців. Звільнили його в
серпні 1991 року після провалу ГКЧП.
Степан Хмара завжди був на вістрі боротьби,
спротиву. Чесна і тверда позиція, одержимість та ораторський талант зробили
його ім’я відомим. Попри наклепи, звинувачення, дискредитацію, на його захист
стало все прогресивне суспільство, в тому числі і на Сокальщині прокотилась
хвиля мітингів-протестів, пікетів, звернень. Дуже незручною людиною був Хмара
для владоможців. До кожної української влади мав слушні претензії, цілком
обгрунтовані. Брав участь в русі «Україна без Кучми», активіст Помаранчевої
революції, вийшов з фракції «Батьківщина» в березні 2005 року. Нещадний і
безкомпромісний до явних і скритих ворогів української незалежності Відомою стала його формула: «три П+В»
(патріотизм, порядність, професіоналізм + воля), якою він пропонував керуватися
у відборі людей на будь-яку державну посаду.
Степан Хмара був одним з найактивніших
творців найважливіших державотворчих документів, а саме: Декларації про
суверенітет України, Акту про державну незалежність України, Основного закону
України, Постанови про військову службу лише на території України. З червня
1992 року по грудень 2001-го він був
членом Комісії ВР України з питань державного суверенітету, членом Комітету оборони
і державної безпеки.
Як націоналіст він постійно стоїть на
сторожі незалежності України. Активно реагує на політичні події в країні і в
світі, як невтомний політик відгукується на них. Його виступи, звернення,
коментарі, висловлювання, інтерв’ю досить жорсткі, характерні. «Мовчати не маю
права» - його принципова позиція, бо битва за Україну триває. Найкритичніше і
найгостріше висловлюється щодо тих українських керівних кіл, яким бракує
здатності відстоювати національні інтереси. З трибуни Верховної Ради України 5
грудня 2019 року він радикально висловив недовіру чинній владі. Степан Хмара
відомий як непримиренний опозиціонер, який категорично проти тоталітаризму, водночас
за політичною культурою він демократ і гуманіст. Та навіть найкритичніші
оцінювання постаті С. Хмари, не можуть знівелювати його заслуг перед Україною.
Він
автор видань – «Сьогодні про минуле» (1993 р.), надрукованого за матеріалами
«Українського вісника» №7-8 у львівському
видавництві «Поклик сумління» і починається книга сімома його віршами; «За
справедливу Україну» (1999); «Десять років номенклатурної незалежності» (2002);
та десятків статей на актуальні теми. Книга «Дорогою до мрії» у 2-х томах
(2005) – збірка вибраних праць, промов, статей і виступів у ЗМІ та найцікавіших
статей про С. Хмару, які охоплюють період із середини 1970-х до середини 2005-го, відображаючи його
погляди і діяльність цього періоду. В Сокальському районному часописі «Голос
з-над Бугу» в 1999р. за 11 жовтня була
опублікована стаття Володимира Полянчука «Він вибрав шлях, колючіший від
терну», а Богдан Козярський написав драматичну поему «Терор», про нього,
опубліковано в цьому ж часописі, у вересневих випусках 1991 року. Він був народним
улюбленцем, про нього писали вірші,
думи, поеми. Відомо, що й сам Хмара пише вірші.
Запитай,
запитай!
Чому
я похмуро обурений?
Бо
вітер свавільний зі сходу
Хоче
вирвати з рідного поля тополі
Чому
горе жорстоке мене не зігнуло?
Бо
рідного поля я колос налитий,
Вірний
син України несхитний.
19 серпня 2006 року
указом президента України В. Ющенка присвоєно Степану Хмарі звання Герой
України з врученням ордена Держави – за визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності
української державності, відданість ідеалам свободи і демократії.
Орден Свободи (25
листопада 2008 р.) – за громадянську мужність, самовідданість в боротьбі за
утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи.
Орден князя Ярослава
Мудрого V ст.. (11 жовтня 2007 р.) – за безкомпромісність
і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від
дня народження.
Почесний громадянин
Тернополя (1991 р.)
Література
Хмара С. Дорогою до
мрії: вибрані праці у 2-х т. – Т.1. – К.: Фенікс, 2005.- 464 с.: 16 с. іл..
Хмара С. Знав, що піду
в тюрму. Бо гра з таким монстром – нерівна /Степан Хмара; запис. Леся Межва
//Країна.- 2016.- №14.- С.35-39.
Хмара С. (Максим
Сагайдак) Сьогодні про минуле.- Львів: Поклик сумління, 1993.- 122 с.
Вічний революціонер:
Степан Хмара //Львівщина в 2017 році: знаменні і пам’ятні дати краю. Календар.-
Львів: ЛОУНБ, 2017.- С. 92-95.
Дисиденти. Опір як
форма існування. «В’язні сумління»: Степан Хмара /Георгій Касьянов //Незгодні:
українська інтелігенція в русі опору 1960-19870-х років.- К.: Кліо, 2019.-
С.182.
Козярський Б. Терор:
політико-публіцистична драматична поема на 2 дії (присв. Степану Хмарі) //Голос
з-над Бугу.- 1991.- 5-24 верес.
Полянчук В. Він «вибрав
шлях колючіший від терну»: народному депутату України Степану Хмарі завтра – 60!
//Голос з-над Бугу.- 1997.- 11 жовт.-
С.3.
Хмара Степан Ількович
/Петро Саноцький //В очікуванні весни. Сокальщина в боротьбі за волю України.-
Кн.3.- К.: Міленіум, 2020.- С.45-47.
