Бібліотечна мобілізація Хабів цифрової освіти

Ось і підходить до завершення 2022 рік. Рік, який залишиться в пам’яті кожного українця; рік, який зламав долі безліч людей; рік у який Україна на 31 –му році своєї незалежності, змушена своєю кров’ю сантиметр за сантиметром відвойовувати свою землю збройним шляхом; рік, який об’єднав не лише українців, але і весь цивілізований світ; рік у який о 3:40, 24 лютого ввірвалося у наше життя, і розділило наш світ на до і після…

         На Сокальщині, спостерігається величезна концентрація молоді та людей з дітьми, які потребують психосоціальної та емоційної підтримки, місця для пошуку роботи, тимчасового житла та інших ресурсів. До нас прибуло більше 4000 ВПО. Бібліотеки Сокальщини від самого початку війни, стали місцем, куди ВПО могли звернутися по допомогу, консультації, поради і зрештою по звичайнісіньку людську підтримку. З перших днів війни ми працювали з вимушено переселеними людьми на гуманітарному штабі де побачили, що необхідно швидко мобілізовувати свої ресурси та допомагати людям повернутися до життя.

Ми зрозуміли, що у нас є ресурс, 17 Бібліотек нашої громади входять в Мережу Хабів цифрової освіти, до нас люди нашої громади звертаються, щоб безкоштовно здобути цифрові навички і отримати доступ до цифрових послуг, ми мали картину поселення ВПО по Сокальщині і зрозуміли, що ми в змозі допомогти людям подолати труднощі адаптації і просто допомогти жити. Так народився проєкт «Бібліотечна мобілізація Хабів цифрової освіти Комунальної Установи «Публічна бібліотека Сокальської міської ради Львівської області».

Мета:

Надати можливість жителям нашої громади та ВПО безкоштовно здобути знання з цифрової грамотності. Стати місцем, куди може завітати кожен бажаючий і безкоштовно отримати доступ до сайту «Дія. Цифрова освіта» та пройти навчання з цифрової грамотності, отримати консультації й допомогу з боку бібліотекарів.

Очікуваний результат:

Ø підвищення цифрових навичок громадян;

Ø спрощення життя людей через вміння використовувати цифрові сервіси;

Ø орієнтація в цифровому просторі;

Ø подолання цифрового розриву між поколіннями та різними соціальними групами.

Сьогодні наші Хаби цифрової освіти – це бібліотечні простори, куди може завітати кожен громадянин та безкоштовно отримати доступ до платформи «Дія. Цифрова освіта», щоб пройти навчання з цифрової грамотності, отримати консультації й допомогу з боку працівників та юристів. Ми долаємо цифрові розриви між поколіннями чим спрощуємо життя людей.

Вчений, якого знає весь світ: Йосип Штокало - наш краянин.

   Краєзнавчий проєкт "Любов'ю до України натхненні" має на меті розкрити історію нашої малої батьківщини в усій її неповторності, популяризувати знання про наших видатних земляків, зберегти любов і повагу до історичної пам'яті та національної культурної спадщини нашого народу.

    Знайомтеся!

 Видатний математик, академік НАН України, член-кореспондент Міжнародної академії історичних наук у Парижі та громадсько-політичний діяч в Україні - Людина, яка прославила Україну на весь світ, вихідець із Сокальщини Штокало Йосип Захарович.

   Почесне місце серед діячів науки, які вийшли із Сокальщини, належить Штокалу Йосипу Захаровичу. Видатний математик, педагог, академік НАН України, член-кореспондент Міжнародної академії історичних наук у Парижі та громадсько-політичний діяч в Україні. Був депутатом Львівської облради та Верховної Ради УРСР 3-4 скликань. Йосип Штокало вміло поєднував активну наукову діяльність з участю в громадському житті. Людина винятково обдарована та завзята, яка приваблювала до себе не тільки вчених та студентів, але й широке коло інтелігенції. Він товаришував з Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Павлом Тичиною, Борисом Патоном та іншими видатними постатями України.

  Йосип Штокало вважав і підкреслював, що діяльність кожної людини треба розглядати і оцінювати, виходячи з конкретних історичних обставин. В розмовах з довіреними людьми  ділився своїми думками про більшовицькі репресії, особливо над вихідцями із заходу України. Він з болем згадував трагічну долю Василя Бобинського, Леся Курбаса, та інших відомих українців, бо одиницям з них вдалось зберегти своє життя. Не раз він проявляв позицію українця. Впродовж багатьох років підтримував зв’язки з рідним краєм.

  Йосип Штокало народився 16 листопада 1897 року в селі Скоморохи на Сокальщині, у селянській родині. З шкільних років захопився математикою, вивчав її і самотужки. Він випускник Сокальської гімназії. Працював 16 років учителем математики в сільських, міських школах  Дніпропетровщини. В 1931 році закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти, а в 1935-му – аспірантуру НДІ математики і механіки при Харківському університеті.

   10 років викладав на  кафедрі математики у вузах Харкова. Його запрошують до Академії наук УРСР. Став старшим науковим співробітником, згодом заступник директора інституту математики АН, одночасно професор, завідувач кафедри диференціальних рівнянь  Київського університету ім. Т. Шевченка до 1972 року.  

   Йосип Захарович Штокало був обраний головою президії Львівського філіалу АН республіки, з 1965 року – член-кореспондент Міжнародної Академії історичних наук у Парижі. З 1963-го  очолював Сектор історії природознавства та техніки інституту історії АН УРСР. Зумів об’єднати зусилля провідних вчених різних галузей науки і техніки, узагальнити і видати ряд фундаментальних праць з історії окремих  наук.

   Наш краянин є автором більше ста досліджень, опублікував 4 монографії, зокрема «Нарис розвитку математики на Україні за 40 років радянської влади», окремі з яких були видані англійською, німецькою та французькою мовами. За видання «Історії вітчизняної математики» в 4-х томах, почесний академік Паризької Академії  історичних наук, Йосип Штокало  був нагороджений в 1971 році медаллю ім. А. Койре. Під його керівництвом опубліковано повне зібрання творів з матеріалів українських математиків Г. Вороного й М. Остроградського.

   Заслужений діяч науки Йосип Захарович Штокало   був удостоєний найвищих державних нагород: орденів, медалей, премії АН України та Почесних грамот. Він жив у непростий час, але завдяки наполегливій праці, своєму таланту, досяг вершин науки і є одним з великих вчених, якого знає світ. Його знають і пам’ятають в Україні як талановитого дослідника, вмілого організатора науки, людину великої душі і ерудиції, патріота своєї України.

   Не стало Йосипа Штокала в 1987 –му, на 90-му році життя, в Києві, де й проживав до останніх своїх днів. Похований на Байковому кладовищі Києва. Споруджений йому надмогильний пам’ятник та встановлено бронзову меморіальну дошку-барельєф на «Будинку вчених». 

   На рідній Сокальщині гордяться відомим академіком і пам’ятають. Часопис «Голос з-над Бугу» публікував статті З. Стоницького, писали про нього  краєзнавці І. Вашків, В. Сандул. Містять відомості про Штокала Йосипа такі фундаментальні видання як «Енциклопедія історії України» т.10, «Енциклопедія Українознавства» т. 10. 

   Ім’я Йосипа Штокала вписане в історію розвитку світової науки і в когорту видатних імен України.

 

Використана література

Брега Г.  Штокало Йосип Захарович //Енциклопедія історії України. Т.10. – К.: Наук. думка, 2013.- С.664.

Йосип Штокало  /Іван Вашків //Сокаль і Прибужжя (1377-2000): істор.-краєзнав. нарис.- Львів: Каменяр, 2000.- С.228.

Йосип Штокало //Місто над Бугом рікою: у світлі історії та спогадів. Вчені /упоряд. Я. Підкіпняк.- Сокаль, 2021.- С.217.

Сандул В. Академік зі Скоморох: [Йосип Штокало] //Вперед.- 1988.- 1 жовт.- С.4.

Стоницький З. Не кожне село може гордитися своїм академіком: [Йосип Штокало із с. Скоморохи] //Голос з-над Бугу.- 2011.- 21 жовт.- С.7.

 Стоницький З. Сокальчанин, який відомий у Парижі: [Йосип Штокало] //Голос з-над Бугу.- 1999.- 5 січ.- С.2.

Штокало Йосип //Енциклопедія українознавства. Т.10.- перевид в Україні.- Львів: НТШ, 2000.- С.3898.

Степан Хмара: віхи боротьби і подвижництва

  Степан Хмара: віхи боротьби і подвижництва

Краєзнавство – невід'ємна частина нашої великої історії.

  Краєзнавча робота в бібліотеці - це безперервний процес, що має коріння в минулому і веде в майбутнє, мета якого - забезпечення зв'язку поколінь, збереження та передача історичної спадщини, знань та традицій, створення умов для цілісного духовного, інтелектуального та культурного розвитку, як окремої особистості, так і всього суспільства загалом. 

  Саме краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності бібліотек КУ "Публічна бібліотека Сокальської міської ради Львівської області"

  Краєзнавчий проєкт "Любов'ю до України натхненні" має на меті розкрити історію нашої малої батьківщини в усій її неповторності, популяризувати знання про наших видатних земляків, зберегти любов і повагу до історичної пам'яті та національної культурної спадщини нашого народу.

  До вашої уваги інформація про першого Героя України на Сокальщині,  політичного діяча, депутата Верховної Ради України І, ІІ, ІV скликань, активіста українського національного руху, довголітнього політв’язня радянських концтаборів Степана Ільковича Хмару. 

  Політичний діяч, депутат Верховної Ради України І, ІІ, ІV скликань, активіст українського національного руху, довголітній політв’язень радянських концтаборів Степан Ількович Хмара – перший Герой України на Сокальщині.

   Народився 12 жовтня 1937 року в с. Боб’ятин, в родині хлібороба. Навчався в місцевій школі, а відтак закінчив десятирічку в с. Тартаків. Важкі радянські часи в історії українського народу проходили перед його очима.

   З дитячих років запам’ятав Степан знущання енкаведистів над повстанцями, односельчанами. Хотів стати істориком, або правником, щоб боронити права українців. Та скоро збагнув, що чесна людина неминуче законфліктує з окупаційною владою, фальшивим устроєм і це призведе її до репресій та арешту, тому вибрав професію лікаря.

   В 1964 –му році закінчив Львівський медінститут і почав працювати лікарем-стоматологом в селищі Гірник, що біля Червонограда. Попри те, не вдалось йому уникнув тюрми, бо прилучився до політичного життя краю.

   У 60-70-х роках С. Хмара розповсюджував літературу самвидаву, першим переклав на українську мову «Роздуми про мир, інтелектуальну свободу і прогрес» А. Сахарова. Написав ряд публіцистичних статей, працю «Етноцид українців в СРСР».

   Після масових арештів опозиційної української інтелігенції 1972-1973 років, ув’язнення редактора часопису «Український вісник» В’ячеслава Чорновола, Степан Хмара береться за відновлення видання. Пише під псевдо Максим Сагайдак. Перший випуск (спарений №7-8) «Українського вісника» за його редакцією вийшов в 1974 році. За кордоном його переклали англійською та французькою. Журнал став одним із найважливіших джерел історії політичних репресій. У радянському союзі цей суспільно-політичний журнал розповсюджували машинописом. Його читали на «Радіо Свобода». Українці слухали і записували на касети. Уже готовий 9-й випуск «Українського вісника» з його статтею «Голос із пекла», де він критикував безпринципну політику Заходу щодо СРСР, потрапив в руки КДБ при спробі передати його за кордон.

   Степан Хмара знав, що рано чи пізно попаде в тюрму, бо з таким  монстром протистояння дуже небезпечне, та змиритись з несправедливістю, покірно схилитися не міг. Його заарештували у вересні 1980 року за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації і пропаганди» в письмовій і усній формі. Львівський обласний суд засудив його до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання з конфіскацією майна.

   Відбував покарання в сумнозвісних пермських таборах. І там він боровся проти порушень прав людини, що призводило до додаткових покарань. За 7 років Степан Хмара відбув 306 діб карцеру – це по 15 діб майже без сну через холод в камері, одне побачення з сім’єю і отримав одну посилку вагою 5 кілограмів. Його стійкість, мужність, безкомпромісність вражала. Не піддавався він ні погрозам, ні на ганебні умови дострокового звільнення.

   Після зустрічі Рейгана з Горбачовим пішов процес звільнення радянських політв’язнів. Хто згодився написати заяву про помилування, тих звільнили скоріше. Хмара відмовився писати покаянну заяву. Був звільнений в 1987 році, повернувся в рідний край , влаштувався на роботу стоматологом в Червонограді. Знову поринув в політичне життя, бо вірив що вдасться вибороти незалежність України. Став одним з тих, хто відновив Українську Гельсінську Спілку і був членом її виконкому.

   Будучи членом Українського комітету захисту політв’язнів та представником УГС, в липні 1988 року брав участь у львівській нараді національно-демократичних рухів народів СРСР. У 1989 р. С. Хмара рішуче виступив на захист Української греко-католицької церкви. Керував багатомісячною безперервною акцією в Москві за її легалізацію. Плакати, голодування, інтерв’ю, звернення до посольств країн Європи та США мали резонанс. Акцію висвітлювали іноземні ЗМІ, що й вплинуло на дозвіл реєстрації греко-католицьких громад в Україні.

   Крім того, Степан Хмара брав участь у 250-тисячному мітингу греко-католиків біля собору св. Юра у Львові. Написав велику працю «Україна в промінні Христового світла», присвятивши 1000-літтю Хрещення України-Руси.

   У депутати Верховної Ради УРСР 1990 року Степан Хмара балотувався від Залізничного округу  Львова, перемігши конкурентів – радянських функціонерів. Його обрали заступником голови створеної Української республіканської партії, першої опозиційної в Україні. Пізніше очолив її радикальне крило. На сесії Верховної Ради України не підтримав проекту нового Союзного договору, заявивши про інше завдання – відновлення самостійної незалежної держави Україна. Депутат Хмара запропонував на розгляд Верховної Ради проєкт постанови про розпуск комуністичної партії та націоналізацію її майна і позбавити права займати керівні посади в державних установах України всіх керівників парткомів, райкомів, обкомів, які лишилися членами КПРС. Невдовзі йому влаштували провокацію в підземному переході на Хрещатику, після цього арештували в приміщенні Верховної Ради. Ув’язнення  в Лук’янівській тюрмі, з перервами, тривало дев’ять місяців. Звільнили його в серпні 1991 року після провалу ГКЧП.

   Степан Хмара завжди був на вістрі боротьби, спротиву. Чесна і тверда позиція, одержимість та ораторський талант зробили його ім’я відомим. Попри наклепи, звинувачення, дискредитацію, на його захист стало все прогресивне суспільство, в тому числі і на Сокальщині прокотилась хвиля мітингів-протестів, пікетів, звернень. Дуже незручною людиною був Хмара для владоможців. До кожної української влади мав слушні претензії, цілком обгрунтовані. Брав участь в русі «Україна без Кучми», активіст Помаранчевої революції, вийшов з фракції «Батьківщина» в березні 2005 року. Нещадний і безкомпромісний до явних і скритих ворогів української незалежності   Відомою стала його формула: «три П+В» (патріотизм, порядність, професіоналізм + воля), якою він пропонував керуватися у відборі людей на будь-яку державну посаду.

   Степан Хмара був одним з найактивніших творців найважливіших державотворчих документів, а саме: Декларації про суверенітет України, Акту про державну незалежність України, Основного закону України, Постанови про військову службу лише на території України. З червня 1992 року по грудень 2001-го  він був членом Комісії ВР України з питань державного суверенітету, членом Комітету оборони і державної безпеки.

   Як націоналіст він постійно стоїть на сторожі незалежності України. Активно реагує на політичні події в країні і в світі, як невтомний політик відгукується на них. Його виступи, звернення, коментарі, висловлювання, інтерв’ю досить жорсткі, характерні. «Мовчати не маю права» - його принципова позиція, бо битва за Україну триває. Найкритичніше і найгостріше висловлюється щодо тих українських керівних кіл, яким бракує здатності відстоювати національні інтереси. З трибуни Верховної Ради України 5 грудня 2019 року він радикально висловив недовіру чинній владі. Степан Хмара відомий як непримиренний опозиціонер, який категорично проти тоталітаризму, водночас за політичною культурою він демократ і гуманіст. Та навіть найкритичніші оцінювання постаті С. Хмари, не можуть знівелювати його заслуг перед Україною.

  Він автор видань – «Сьогодні про минуле» (1993 р.), надрукованого за матеріалами «Українського вісника» №7-8  у львівському видавництві «Поклик сумління» і починається книга сімома його віршами; «За справедливу Україну» (1999); «Десять років номенклатурної незалежності» (2002); та десятків статей на актуальні теми. Книга «Дорогою до мрії» у 2-х томах (2005) – збірка вибраних праць, промов, статей і виступів у ЗМІ та найцікавіших статей про С. Хмару, які охоплюють період із середини 1970-х  до середини 2005-го, відображаючи його погляди і діяльність цього періоду. В Сокальському районному часописі «Голос з-над Бугу»  в 1999р. за 11 жовтня була опублікована стаття Володимира Полянчука «Він вибрав шлях, колючіший від терну», а Богдан Козярський написав драматичну поему «Терор», про нього, опубліковано в цьому ж часописі, у вересневих випусках 1991 року. Він був народним улюбленцем,  про нього писали вірші, думи, поеми. Відомо, що й сам Хмара пише вірші.        

Запитай, запитай!

Чому я похмуро обурений?

Бо вітер свавільний зі сходу

Хоче вирвати з рідного поля тополі

 Запитай, запитай!

Чому горе жорстоке мене не зігнуло?

Бо рідного поля я колос налитий,

Вірний син України несхитний.

 

     Нагороди

19 серпня 2006 року указом президента України В. Ющенка присвоєно Степану Хмарі звання Герой України з врученням ордена Держави – за визначні особисті заслуги  у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії.

Орден Свободи (25 листопада 2008 р.) – за громадянську мужність, самовідданість в боротьбі за утвердження ідеалів демократії та з нагоди Дня Свободи.

Орден князя Ярослава Мудрого V ст.. (11 жовтня 2007 р.) – за безкомпромісність і твердість волі у виборюванні незалежності України та з нагоди 70-річчя від дня народження.

Почесний громадянин Тернополя (1991 р.)

   Література

Хмара С. Дорогою до мрії: вибрані праці у 2-х т. – Т.1. – К.: Фенікс, 2005.- 464 с.: 16 с. іл..

Хмара С. Знав, що піду в тюрму. Бо гра з таким монстром – нерівна /Степан Хмара; запис. Леся Межва //Країна.- 2016.- №14.- С.35-39.

Хмара С. (Максим Сагайдак) Сьогодні про минуле.- Львів: Поклик сумління, 1993.- 122 с.

Вічний революціонер: Степан Хмара //Львівщина в 2017 році: знаменні і пам’ятні дати краю. Календар.- Львів: ЛОУНБ, 2017.- С. 92-95.

Дисиденти. Опір як форма існування. «В’язні сумління»: Степан Хмара /Георгій Касьянов //Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-19870-х років.- К.: Кліо, 2019.- С.182.

Козярський Б. Терор: політико-публіцистична драматична поема на 2 дії (присв. Степану Хмарі) //Голос з-над Бугу.- 1991.- 5-24  верес.

Полянчук В. Він «вибрав шлях колючіший від терну»: народному депутату України Степану Хмарі завтра – 60! //Голос з-над Бугу.-  1997.- 11 жовт.- С.3.

Хмара Степан Ількович /Петро Саноцький //В очікуванні весни. Сокальщина в боротьбі за волю України.- Кн.3.- К.: Міленіум, 2020.- С.45-47.

 

Бібліотекарі - воїни на інформаційному фронті

  Російсько-українська війна 2022 кожного українця зробила воїном, готового на  своєму місці робити те, що він вміє та разом з армією наближати перемогу.

  Працівники КУ "Публічна бібліотека Сокальської міської ради Львівської області" на черговій нараді, на жаль, знову у форматі онлайн зустрічі, говорили про те, як працювати далі в умовах воєнного стану, яким напрямкам діяльності надаватити перевагу, обговорювали та аналізували  стан бібліотечних фондів в хронологічномуй та мовному аспектах. Ініціювали проведення розмовних клубів для ВПО,  наголошували на особливому значенні української мови, яка стала зброєю, захистом і символом нескореності для кожного українця.

 Говорили про інформаційну безпеку, медіаграмотність бібліотекарів та громади. Вчили компетентно споживати будь-які повідомлення в мас-медіа і грамотно створювати свій власний продукт, поскільки в умовах війни рф проти нашої держави ми досить часто зустрічаємося з дезінформацією, інформаційними атаками, зломом акаунтів.

 Віримо Збройним силам України! 

Разом переможемо!

Володимир Сірко: любов’ю до України натхненний

Любов’ю до України натхненний

Володимир Сірко

100 років від дня народження поета-пісняра Сокальщини

(27.03.1922 - 24.10.2012)

   Істинному патріоту, людині непохитної волі та міцного духу Володимиру Йосиповичу Сірку в 2022 році виповнилося б 100 років.  На жаль, сокальський поет- пісняр не дожив до цих літ та  пам’ять про себе залишив у пісенниках та численних збірках віршів.

  Володимир Сірко був поетом-бунтарем, який будив почуття гідності і справедливості, непримиренності до зла і фальші.

   Почав друкувати свої твори в 1990 році  на сторінках районного часопису «Голос з-над Бугу», згодом в альманахах «Біль», «Провесінь», збірці літераторів Сокальщини «Сокальщина літературна», «Соколиний край». Гама патріотичних і ліричних творів забарвлена щемливою любов’ю до України, вболіванням за її долю та вірою в гідне майбутнє . Як політв’язень сталінських таборів писав про нескорених, звитягу повстанців. Перші збірки його поезій «На стежині до волі»(1993 р.) і «Під сяйвом свободи»(2003) вийшли друком в Сокалі.

    В. Сірко займав посаду заступника голови Сокальського районного літературно-мистецького об’єднання  «Колос», входив до редакційної колегії альманаху «Соколиний край». Його активна громадська позиція відобразилась у творах і спонукала реагувати на події в Україні. Присвячував вірші видатним постатям, відомим особистостям Сокальщини, багато посвят друзям і своїй дружині Марії – чарівній сокальчанці, яку зустрів на засланні.

   Народився Володимир Йосипович Сірко 27 березня 1922 року в с. Томашівці Калуського повіту, нині Івано-Франківської області. На плечі 14-літнього  хлопця лягла опіка над сім’єю. Важка праця, нестатки гартували його мужній характер, водночас пускала парость лірична душа. Бриніла поезією в нім любов до рідної землі, чудової природи, українського народу з його традиціями й звичаями, духовними цінностями.

    У часи Великої Вітчизняної війни його вивозили до Німеччини, та він утік з поїзда і приєднався до борців за волю України. З 1942 року був у підпіллі, а в 1947-му арештований енкаведистами та висланий в Заполяр’я. Переживання й тугу виливає в поезії 1947 року «Люба нене»:

О, рідна мамо! Люба нене!

Приходь хоча вві сні до мене…

Тут злі чекісти, як вампіри

П’ють кров людську щодня без міри

                                     

  Вони так і не зустрілись в дорослому житті поета. Свій біль висловив у вірші «На маминій могилі»

З неволі йду, прибіг тобі вклонитись,

А ти матусю, у сирій землі 

Як кривді з болем слізьми розчинитись?

В тім трунку гинули б сатрапи злі.

Дві матері у мене дуже милі :

І ти, і Україна золота.

В чужій землі ти вже лежиш в могилі,

А другу ще не знято із хреста.

                                                                          (1957 р. Караганда)

 

    До яких би тем не звертався, усі його твори пронизані почуттям невичерпної любові до рідного краю, свого народу, його пісні і мови. Співцем Соколиного краю назвали поета-пісняра Володимира Сірка. Освідченням у любові стали пісні: «Коханий Сокаль», «Над Бугом», «Забузький вальс», «Рідний край молодіє». Оспівав він борців Сокальщини – «Пісня про Івана – «Легенду», «Пісня про Сидора – «Шелеста», «Могили героїв», «Сльоза історії» і ще багато його творів – як дань пам’яті і шани борцям за волю України і сучасним її захисникам:

Жертовність їхня доблесна
З людським горем злита
Героїзму й слави їх , вже не осквернити.
Вітчизно! Тобі життя клялись посвятити…

(«Сльоза історії»)

    Його Слово як зброя, як заклик, дороговказ і заповіт, засторога, яка стосується і сьогодення:

Ще розіб’ються тьми окови

І проясниться суть речей,

Хай пломеніє Ваше слово

Бо Ви – душею Прометей!

Володимиру Сірку посвята

( Любов Бенедишин)

 

   Співпраця поета Володимира Сірка з композиторами Львівщини та Соколиного краю, зокрема з  І. Даликом, З. Сковроном, Є. Заставним, О. Пенюк Я. Кортком та іншими, мала своє відображення в пісенниках:

«Народ волю здобув» (2005), «Крокуй, Україно!»(2009), збірка дитячих пісень – «Посміхнися, Україно!». Їх  пісні звучали на різних імпрезах і не лише  на сценах Сокальщини. Найбільш плідним був тандем з Євгеном Заставним, який відчував стремління, дух і настрій автора. Пісні написані ними сповнені патріотизмом, вістрям нескореності, оптимізму і надії. Насущними звучать тепер його слова:

 

Довершуй, нене перемогу, вплети ще в мову цвіт калини…

Пройшла знущань страшну дорогу, тепер твій славень світом лине!

…Не роз’єднають Схід і Захід ворожі сили…, не зуміють,

Бо жити нас під одним дахом зовуть завітні предків мрії.

                                                                       («Утверджуй себе, Україно!»)

   Володимир Сірко в 2003 році був нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни», а в 2005році  знаком «Хрест Звитяги».

24 жовтня 2012 року поета не стало. Похований на Сокальському кладовищі.

   Не забуваймо борців за волю України, які пломеніли любов’ю до неї і свій талант сповна віддавали рідній країні, її народу.

 

Підготувала Катерина Панчишин

Редактор      Галина Хорташко

 

Працюємо на наближення перемоги. Все буде Україна!

    І знову робоча нарада в режимі онлайн. Обгрунтовуємо прожиті в умовах війни дні, тижні, місяці, які запам'ятаються на все життя. Значну увагу приділили питанню актуалізації бібліотечних фондів, поскільки  в теперішній час  це особливо актуально.

   Війна змінила ритм життя всієї України. Змінила і нас - сокальських бібліотекарів. Бібліотеки перетворились на гуманітарні та волонтерські пункти. Ми опанували нові професії - пакувальників, в'язальниць, пекарів, кравців, кухарів, волонтерів, психологів. Навчилися плести маскувальні сітки, щоденно в'язати їх  і передавати у волонтерський центр. З любов'ю зв’язані теплі шкарпетки гріли наших воїнів, а смачними  пиріжками і варениками ласували всі потребуючі громадяни.

   Ми робимо те, що робили раніше, але з ще більшою любов'ю. У нас з'явилися нові відвідувачі, які прийшли по книги щоб заспокоїти душу, а залишились плести маскувальні сітки для військових, допомагати на гуманітарних складах, долучаються до соціокультурної діяльності бібліотек.

   Життя триває. Кожен з нас якимось чином долучається до наближення перемоги у цій жахливій війні.

  #Все буде Україна!

Участь в обговоренні Міжнародного онлайн круглого столу

 В сучасному світі інколи буває багато жорстокості і особливо вразливими до цього є люди похилого віку.

Працівники бібліотек тісно комунікують із всіма верствами населення, часто люди звертаються в бібліотеку щоб знайти співбесідника, розповісти про свої проблеми.  І коли в людини домашні проблеми, вона не завжди розуміє, що над нею чинять домашнє насильство. 

Багато жертв не знають про можливі засоби правового захисту, які можуть полегшити їх становище. Роль бібліотек в таких випадках поінформувати людину як вона має реагувати на  домашнє насильство, куди звертатися за допомогою.

Щоб підвищити свою обізнаність по цій темі  працівники Сокальської центральної публічної бібліотеки взяли участь в обговоренні Міжнародного онлайн круглого столу «Підвищення обізнаності щодо механізмів підтримки людей похилого віку, які постраждали від домашнього насильства», організатором якого виступили Консультативна місія Європейського Союзу (КМЄС),  ГО “Суспільство і право” у партнерстві  з Львівською ОУНБ.

Дякуємо спікерам за актуальні теми:

Ø  Превентивна діяльність з підвищення правової обізнаності, яким чином звертитися по допомогу та де її отримати. Реагування на випадки домашнього насильства.

Марта Василькевич, керівниця сектору протидії домашньому насильству Львівського районного управління поліції,

 Віра Проців, заступниця начальника відділу зв’язків з громадськістю Управління патрульної поліції у Львівській області;

Ø  Правова допомога людям похилого віку, які постраждали від домашнього насильства

Христина Гаталяк, заступниця директора Львівського місцевого центру з надання БВПД,

Марія Николаїшин, директорка Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Ø  Притулки для людей похилого віку, які постраждали від домашнього насильства, як їх знайти та як туди потрапити

Марта Чумало, заступниця Голови ГО «Центр «Жіночі Перспективи»;

Ø  Дискусія та план дій

Маркус Ролофс, радник/тренер з питань верховенства права КМЄС.

Отримані знання допоможуть нам  краще поінформувати та захистити літніх громадян.