Сучасні Герої Сокальщини: Роман Лагно.

       Пам'ять про них живе в наших серцях...

     

   Роман Лагно народився 19 липня 1977 року в с. Волиця Сокальського району, в родині української інтелігенції – роду Варваричів, в якій отримав патріотичне виховання. Проживав в Сокалі. Навчався в Сокальській школі № 2 - ліцей. Потім був призваний до служби в ЗСУ. Після, працював в Сокальській газокомпресорній станції «Львівтрансгазу». Мав багато друзів, які поважали його.

  З перших днів Революції Гідності Роман Лагно був на Майдані в Києві, десятником 10-ї Сокальської Сотні Самооборони. Приїжджаючи з Києва на Сокальські віча, Роман з гідністю тримав синьо-жовтий державний чи червоно-чорний стяг. 18 лютого 2014 року в бою з беркутівцями отримав поранення лівого ока. Медикам вдалося око врятувати. Після Майдану, добровольцем пішов  захищати Україну в рядах Національної гвардії. З командиром роти батальйону ім. генерала Кульчицького  Мироном-«Батею» пройшли Слов’янськ, Дебальцево та інші «гарячі точки». Старший кулеметник Роман Лагно загинув в бою з бандформуванням, прикриваючи правий фланг побратимів . Атаку було відбито, а йому вижити не  вдалося, отримав смертельну рану. На 38-м році,  його життя обірвала війна.

 Сотні людей, 13 січня 2015 року прийшли з букетами живих квітів та з болем у серці  провести в останню дорогу сокальчанина  Романа Лагна, який загинув на Сході України, захищаючи її суверенітет. Попрощатися прийшли жителі м. Сокаля і району, родичі і сусіди, однокласники та однокурсники, колеги по роботі, друзі і бойові побратими. Учні сокальських шкіл синьо-жовтими букетами квітів прикрасили його останню путь.  Не стало вірного  сина України, батька, брата, друга, патріота, який понад усе  любив Україну і загинув, захищаючи її.

      Герої не вмирають, коли їх пам’ятають

 До 39-ї річниці від дня народження  – 19 липня 2016 року встановлено величний пам’ятник на  могилі Романа Лагна на кладовищі м. Сокаль. 

  На фасаді Сокальського НВК ЗШ І-ІІІ ст. № 2 – ліцей , в серпні 2015 року, відбулося відкриття меморіальної дошки Героєві.

 10 вересня 2015 року на стіні адміністративного будинку Сокальської компресорної станції було урочисто відкрито і освячено пам’ятну дошку Герою, який поклав своє життя  за волю України.

  В Сокалі започатковано спортивні змагання, на яких переможців нагороджують кубком ім. Романа Лагна «За волю до перемоги" .

 Сучасні Герої стали гідним прикладом для підростаючого покоління. Встановлені пам'ятники, меморіальні дошки  стала символом безсмертної пам’яті Героїв. 

Відзнаки Героя

  Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, Роман Лагно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

  Нагороду від Президента України Петра Порошенка – відзнаку «За участь в антитерористичній операції» 5 лютого 2018 року в ЗШ №4 – ліцей вручив народний депутат України  Михайло Бондар,  синові Романа Лагна  - Олексієві. Учні школи вшанували пам’ять загиблих захисників України.

   Депутати Сокальської міської ради 30 січня 2015 року на сесії VІ скликання  присвоїли звання «Почесний громадянин міста Сокаля» сокальчанину Роману Івановичу Лагну.

   У серпні 2016 на місці загибелі Романа Лагна на околиці Станиці Луганської побратими з Коломийщини встановили пам’ятний знак.

Публікації в районному часописі «Голос з-над Бугу»:

Дилин О. «Героїв пам’ятатимуть  віками, Герої, ми вам шану віддаєм»: вшанували Романа Лагна /Ольга Дилин //Голос з-над Бугу.- 2015.- 24 вер.- С.1.

Заяць О. Нагорода батька-Героя – синові: (вручили Олексієві Лагну) /Ольга Заяць //Голос з-над Бугу.- 2018.- 22 лют.- С.1.

Проць О. «В бою за волю пішов в далечінь…»: (біля могили Романа Лагна) /Оксана Проць //Голос з-над Бугу.- 2016.- 28 лип.- С.5.

Проць О. «Вічна пам’ять» замість «многая літа»: (річниця загибелі Романа Лагна) /Оксана Проць //Голос з-над Бугу.-  2016.- 21 лип.- С.1.

Герої не вмирають тоді, коли їх пам’ятають...

  Продовжуємо рубрику "Сучасні Герої Сокальщини". Адже Герої не вмирають тоді, коли їх пам’ятають...

 

Його забрала війна… 

    Антон Козачук був одним із тих, хто не сидів склавши руки, коли почалася війна, а пішов захищати рідну Україну від окупантів. Він був звичайним хлопцем, яких мільйони. 

    Почуття відповідальності, патріотизму переважало над іншими відчуттями. За покликом серця, добровільно прийшов у військомат,  і в лютому 2015-го був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 53-й окремій механізованій бригаді, яка дислокувалась під Лисичанськом Луганської області, звідти й привезли Антона Козачука  5 березня 2016 року, автомобілем з написом «вантаж 200». В душі тривога і пекучий біль у кожного , хто бачить цю машину. Знову привезли тіло загиблого бійця із зони АТО. Антон Козачук – десятий, кого  хоронила   Сокальщина. Не довелось йому відсвяткувати свій 36-й День народження.

   Проводжали  Героя в останню дорогу рідні та близькі, очільники району та міста, священнослужителі різних конфесій, друзі, вчителі та учні сокальських шкіл, і ще багато людей, які особисто не знали Антона, та прийшли вшанувати Героя, який загинув за Україну. Звуки військового оркестру сповнювали серця сокальчан невимовним жалем і тугою. 

  Поховали Антона Козачука на новому цвинтарі Сокаля, на Алеї Героїв, поряд з іншими загиблими за Україну. Знову тут звучав Державний Гімн і залпи військового салюту.

 Синьо-жовтим прапором обійма Україна синочків …

І скорбота впліта чорну стрічку в барвисті віночки…

Терпне з болю душа , а від сліз … як же очі болять

Обіймає в останнє Україна синів – соколят…

                             (Лідія Гій-Шишка «Скорбота»)

     На фасаді Сокальської ЗШ І-ІІІ ст. №5  27 лютого 2017 року відкрито меморіальну дошку Антону Козачуку. Він став гордістю школи і прикладом для учнів, Людиною, ім’я якого вписано в «Книгу пам’яті» полеглих за Україну.

  Пам’яті Антона Козачука вчителі та учні школи висадили калинову алею на шкільному подвір’ї, оформили сторінки шкільного літопису «Наші герої». 

До вашої уваги публікації в періодичних виданнях:

     ·    Жарський В. Вони назавжди залишилися молодими... : Герої не вмирають//                  Голос з-над Бугу.- 2020.- 27 серп.- С. 12.

·      Навіки будем у небеснім батальйоні...: новітні герої Сокальщини: Козачук     Антон Анатолійович //Голос з-над Бугу.- 2017.- 12 жовт.- С. 4.

·      Практика С. «Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну»: (пам’яті Антона Козачука) /Світлана Практика //Голос з над Бугу.- 2016.- 26 трав.- С.5.

·        Сорочук В. Герой з вулиці Героїв УПА: (Антон Козачук) /Василь Сорочук, Юлія Сорочук //Голос з-над Бугу.- 2016.- 10 берез. – С. 1-2.

·        Сорочук Ю. За Україну віддав життя..: (Антону Козачуку відкрито меморіальну дошку) /Юлія Сорочук //Голос з-над Бугу.- 2017.- 2 берез.- С. 1.

Етикет електронної почти

   Сьогодні досить складно знайти людину, яка в своїй практиці не використовує електронну почту. Досить широко користуються нею і бібліотекарі Сокальщини. 

    Та чи знаєте ви, як створити електронну розсилку листів? В яких випадках е-розсилка має найбільший ефект?  Що таке етикет електронної почти? Яка структура електронного листа?  На ці питання отримали відповіді працівники КУ "Публічна бібліотека Сокальської міської ради Львівської області" на черговій онлайн майстерці.

    Для бібліотекарів, які не мають електронної почти, проведено практичну майстерку по створенню електронної почти бібліотеки. 

Герої не вмирають, коли їх пам’ятають...

    Пропонуємо вашій увазі рубрику "Сучасні Герої Сокальщини". Ми повинні знати своїх Героїв в обличчя. Адже Герої не вмирають тоді, коли їх пам’ятають...

«Україно, коштовна перлино.

Твої діти-сини у бою.

Вони гинуть жорстоко й невинно,

Полишаючи долю свою.

         (Олеся Врубель)

      Війна, неоголошена, підступна  ввалилась  в Україну, зруйнувавши мирне життя, обірвала тисячам українців життя. На захист країни стало й молоде покоління патріотів. Випускник Сокальської гімназії ім. Олега Романіва,  Валентин Прихід загинув, захищаючи Україну в зоні АТО.

        Командиру механізованої роти батальйону Валентину Приходу виповнилося лише 25 років. Всі хто його знав, знає всю неймовірність його особистості -  Людини Гідності . Відповідальний і чесний, добрий і щирий. Він відзначався внутрішньою інтелігентністю і порядністю. Його поважали і любили за людяність і милосердність, дружбу, надійність і вірність. Болісно, сумно,  і до сліз прикро, що гинуть найкращі.

         Валентин Прихід виростав в селі Забужжя, в звичайній українській сім’ї. В ті важкі 90-ті роки був старанним і наполегливим, завзятим і акуратним,  самостійним і цілеспрямованим  хлопчиною.

         Пішов в перший клас Забузької школи, потім навчався в санаторній школі –інтернат (1997-1999). Вчитель початкових класів Мирослава Василівна Федишин згадує: «Валентин був відповідальним, активним, врівноваженим , товариським хлопчиком,  добре вчився , відзначався почуттям справедливості. Дуже любив творчі завдання, де можна було розкрити свою думку, виразити почуття. Вже тоді задумувався над вибором майбутньої професії, мріяв стати військовим. Любив свою родину, особливо шанував бабусю, яка віддавала всю свою любов,  виховувала його доброзичливим, мужнім, самостійним..» . Він дорожив сім’єю, цінував їх працю і завжди допомагав.

                З 5-го класу перейшов вчитися в Сокальську гімназію, навчаючись в класі з математичним профілем. Любив теми військової тематики, аналізував історичні події та тактику військових дій. Ходив чіткими кроками, як у військових, мав відчуття власної гідності та достойності. Класному керівникові Наталії Луцик, яка викладала українську літературу в гімназії, запам’ятався Валентин Прихід , як здібний і талановитий учень. «Серед однокласників він вирізнявся внутрішньою інтелігентністю та вродженим тактом. У характері і зовні цього симпатичного юнака гармонійно поєднувались сила волі, відповідальність, чітка життєва позиція, з одного боку, і м’якість, ввічливість, толерантність, з іншого. 

        Валентин був єдиним хлопцем в класі, якому довіряли дівчата. Хорошим товаришем був і для хлопців, ні з ким не конфліктував. Однокласники і вчителі цінували його чесність, справедливість, вихованість. Він був сильний, розумний, мужній – ці якості були в нього змалку. Такий надійний, чистий і світлий душею у всіх своїх вчинках юнак. 

        Крім математики, спорту, любив літературу. Валентинові письмові творчі  роботи демонстрували його патріотичну позицію. Йому подобалося вдосконалюватися, набиратися нових знань і умінь. Добре розумівся в електриці, тому вмів враз все полагодити, завжди приходив на допомогу іншим, схоплював все на льоту. Самостійно навчився грати на гітарі, мав акторські здібності, брав участь у шкільних святах».

 Після закінчення Сокальської гімназії в 2006 році , Валентин поступив на економічний факультет Національного університету «Львівська політехніка». В 2011 році закінчив магістра економічних наук і воєнну кафедру та зробив свій життєвий вибір – пішов по контракту офіцером в ЗСУ. Військову службу проходив  у військовій частині в м.Володимир-Волинський. Освіченістю і кмітливістю обігнав по службі випускників військових училищ. 

        На початку березня 2014 року військову частину, в якій служив Валентин Прихід, скерували в м. Рівне на полігон для формування бригади на Схід в зону АТО. На його долю випало  захищати Україну зі зброєю в руках, бачити смерті бойових побратимів. 51-шу ОМБР направляли в найгарячіші точки АТО. В молодому віці  Валентин вже був командиром, на плечі якого лягла відповідальність за життя підлеглих. Хлопці з АТО розповідали:  «Його бойова машина завжди їхала першою, неодноразово рятуючи життя іншим військовим. Всі наші солдати хотіли перебувати в роті Прихода, тому що знали, що він толковий командир. З відповідальністю відносився до завдань і збереження людського життя. Були дуже тяжкі накази, які потрібно було виконувати, а щоб виконати їх треба мати залізну волю, він її мав. Кожен пережитий день на передовій, під час жорстоких боїв – це вже подвиг». 

        Валентин Прихід з вірними побратимами виконували найскладніші завдання, коли вже не було надії повернутись живими. Їх вже занесли в список загиблих, а вони повертались неушкодженими, виконавши бойове завдання. Останній його бій був на кургані Савур-Могила. Завдяки розумному командуванню офіцера Прихода, висота духу, хоробрості  була взята. Смертельно пораненим він все ж таки виконав  складне завдання, взявши під своє командування частини військ, які втратили своїх командирів. Було знищено три штурмові бригади терористів «Восток» - (понад 500 бойовиків).  За кілька днів до загибелі, старшому лейтенанту Валентину Приходу було присвоєно звання капітана. 

        Він був мудрий, мужній і сильний духом, яким має бути справжній командир. Він приклад справжнього офіцера, який вірив в перемогу, сподівався відвоювати загарбану терористами територію України, виграти війну.
         15 серпня 2014 року провести в останню путь Валентина Прихода зібралось велелюддя: жителі району, Сокаля, Забужжя, молодь, учні шкіл, друзі і військові. Разом з священиками (а їх було  дванадцять), віддати шану пам’яті воїну прибули військовослужбовці військової частини, де починав контрактну службу Валентин, та бойові побратими 51-ої  окремої механізованої дивізії. На честь Героя пролунали залпи військового салюту. 

        Герої не вмирають, Герої завжди житимуть в пам’яті людській!

        На фасаді Сокальської  гімназії ім. Олега Романіва, в якій навчався Валентин Прихід у жовтні 2014 року   встановлено  меморіальну дошку . 

        Пам’ятна дошка  Герою встановлена  на стіні будинку, в якому  виростав Валентин.

    Відзнаки Героя

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

На сесії районної ради  2014 року, військовий комісар Сокальсько-Червоноградського комісаріату Микола Лисак виконав почесну і водночас сумну місію – вручив орден ім. Богдана Хмельницького мамі і братові Героя.

         Рішенням Сокальської районної ради від 13 жовтня 2016 року Валентину Приходу присвоєно звання "Почесний громадянин Сокальського району".

  Коротка довідка

Дата та місце народження: 4 квітня 1989 р., м. Жовква, Львівська область.

Дата та місце загибелі: 7 серпня 2014 р., висота Савур-Могила, Шахтарський район, Донецька область.

Звання: Старший лейтенант.

Посада: Командир роти.

Підрозділ: 51-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 7 серпня 2014 р. під час жорстоких боїв українських силовиків із терористами, що точилися поблизу висоти Савур-Могила в Донецькій області. Разом з Валентином загинув старший солдат А. Карабан.

Сімейний стан: Залишилися мати та брат.

Місце поховання: с. Забужжя, Сокальський район, Львівська область.

Публікації в періодичних виданнях:

 

·     Душу й тіло поклав за Україну: [16 вересня минає сорок днів від дня загибелі в зоні АТО Валентина Прихода] //Голос з-над Бугу.- 2014.- 11 вер.- С.4.

·        Мирутенко О. Пішли воювати добровольцями: [Президент України посмертно нагородив орденами двох бійців із Сокальщини – Валентина Прихода та Романа Лагна] /Оксана Мирутенко //Експрес.- 2015.- 30 бер.- С.12.

·        Пам’яті Валентина Прихода  – Людини Гідності //Голос з-над Бугу.- 2014.- 18 вер.- С.4.

·        Проць О. Зібрались і працювали: [на сесії Сокал. райради вручили орден ім Б. Хмельницького рідним Валентина Прихода] /Оксана Проць //Голос з-над Бугу.- 2015.- 18 черв. – С.4.

·        Слава Україні! Героям Слава!: [спогади, відгуки про Валентина Прихода] //Голос з-над Бугу.- 2015.- 6 серп.- С.2.

·        Сорочук В. Валентин Прихід боронив Україну до загину:  [Сокальщина в жалобі] /Василь Сорочук //Голос з-над Бугу.- 2014.- 21 серп.- С.4.

·        Сорочук В. Валентин Прихід із Забужжя загинув біля Савур-Могили /Василь Сорочук //Голос з-над Бугу.- 2014.- 14 серп.- С.4.; //Висок. Замок.- 2014.- 18 серп.- С.4.

·        Трошина О. Такий надійний, такий чистий душею: [у квітні  виповнилося  б  26 років Валентину Приходу]/ Оксана Трошина //Голос з-над Бугу.- 2015.- 30 квіт.- С.4.

     Тож пам'ятаймо своїх Героїв. 

    Адже Герої не вмирають тоді, коли їх пам’ятають...

"Цифрова освіта в бібліотеках Сокальщини"

Коли світ  швидко змінюється і розвивається, цифрова грамотність і бібліотеки повинні іти поруч. Адже, саме в бібліотеках кожен може навчатися впродовж усього життя, в тому числі цифровій грамотності.

 Тому, долучившись до Національної кампанії з цифрової грамотності "Будь на часі!", бібліотеки Сокальщини активно просувають цифрову освіченість серед своїх користувачів.

         Ті бібліотеки, в яких є комп'ютери і підключення до мережі Інтернет, долучаються до мережі Хабів цифрової освіти, тому що є тим місцем, куди може завітати кожен громадянин і безкоштовно отримати доступ до мережі інтернет, знайти безліч цікавих сервісів, які допоможуть  пройти навчання та вдосконалити свої цифрові навички.

         Як правильно зареєструвати  сільську бібліотеку в мережі офіційних Хабів? Які серіали з платформи "Дія, Цифрова освіта" рекомендувати користувачам? Що цікавого на порталі є для самих бібліотекарів? 

        Практичні заняття по цих питаннях проведено з бібліотечними працівниками КУ "Публічна бібліотека Сокальської міської ради Львівської області". 

        В ході онлайн зустрічі відбулось інтерактивне спілкування. Учасники заходу поділилися власними думками та практикою ведення уроків комп'ютерної грамотності. 

#cyfra_library

Емма Андієвська- українка з світовим ім'ям.

 Знайомтесь! Бібліографічний маяк від бібліографа! 

     Емма Андієвська - письменниця, поетеса і художниця. Автор понад 40 книжок поезії і прози, перекладених багатьма мовами світу, і понад 17 тисяч картин, частина яких є експонатами провідних музеїв та приватних колекцій в багатьох країнах. Член Національної спілки письменників України та українського ПЕН-клубу, лауреат  Шевченківської премії 2018 року, та інших літературних та мистецьких премій. Вона є представницею модерної творчості. ЇЇ картини в стилі авангарду. 

  Її неймовірній енергетиці, працездатності і оптимізму можуть позаздрити молоді митці. Свою творчу енергію вона змогла перенести на полотно, у Слово. Життєвим своїм принципом і метою поставила Емма (Емілія)  відстоювання українства «Навіть якщо буду одна на всьому білому світі українка, все одно зроблю собі Україну».  В її Слові повсякчас стверджується Україна, нація, народ. Надважливим вважає берегти українську мову, бо якщо зникне мова, то зникне народ. Вільно володіючи п’ятьма європейськими мовами, вона принципово пише тільки українською.

  Народилась 19 березня 1931 року в Донецьку та з юних років проживає в Мюнхені (Німеччина), куди  мама з дітьми переїхала, тікаючи від радянських репресій.

   Емма Андієвська завжди у творчості, незважаючи на вік, все хоче встигнути  зробити, має багато планів, багато справ ще  не завершених.

   В 2020 році в Києві відбулась презентація трикнижжя  Е. Андієвської в авторському оформленні. Видання жанрово репрезетивне, емоційно сонячне: вибрані поетичні твори в книзі «Вілли над морем», «Джалапіта» - мала проза, «Роман про добру людину» - велика проза. 

Ці три книжки знайомлять читацький загал з унікальною представницею модерного письма в українській та світовій літературі. В Україні планується видавати її твори разом з альбомом картин.

   Про Емму Андієвську є багато публікацій.  З деякими  з них можна ознайомитися в Сокальській  центральній публічній бібліотеці:

Андієвська Е. «Навіть, якщо буду одна на всьому білому світі українка, все одно зроблю собі Україну»: інтерв’ю з письменницею /Емма Андієвська; запис. П. Кущ //Уряд. кур’єр.- 2018.- 20 січ.- С.19.

Жулинський М. Та, що носить у душі вічність: Еммі Андієвській – 90! /Михайло Жулинський //Літ. Україна.- 2021.- 13 бер.- С.1,15.

Карачинцев В. Та, яка ходить крізь стіни: Емма Андієвська //Пульс Ставропігії.- 2018.- №5-6 (трав.-черв.).- С.6-7.

Касьянова О. В її слові стверджуються Україна, нація, народ: трикнижжя Емми Андієвської /О. Касьянова //Слово Просвіти.- 2020.- 11-17 черв.-С.15.

Музиченко-Мельник Т. Пошуково-дослідницька діяльність учнів під час вивчення казок-притч Емми Андієвської //Дивослово.- 2019.- №1.- С.17-21.

Шаф О. Емма Андієвська: траєкторія розуміння…: до 90-річчя від дня народження дивовижної письменниці і художниці /Ольга Шаф //Слово Просвіти.- 2021.- 18-24 бер.- С.9.

Бібліотеки в соціальних мережах: працюємо над помилками

   Продовжуємо тему соціальних мереж...

 Якщо бібліотека хоче бути сучасною і орієнтованою на користувача, особливу увагу слід звернути на соціальні медіа і роботу в них. На сьогодні для бібліотек Сокальщини соціальні мережі відіграють велику роль. Адже в сучасних умовах саме соціальні мережі є центром діалогу між бібліотекою і користувачем. 

   На черговій онлайн зустрічі особливу увагу ми присвятили питанням ведення офіційних сторінок бібліотек у соцмережах. Важливо подивитися на свою публікацію очима користувача. Адже, публікуючи допис, ми пишемо новину для інших людей.  Тому варто задуматись для кого і для чого ми пишемо, яку користь принесе наша публікація, що ми хочемо змінити і як це ми будемо робити.

   В ході онлайн зустрічі відбулось інтерактивне спілкування. Учасники заходу поділилися власною   практикою ведення офіційних сторінок своїх бібліотек та обговорили помилки і складнощі, які найчастіше трапляються при публікації дописів. Це дасть можливість бібліотекарям уникнути помилок в подальшому і зробити дописи більш насиченими, цікавими і корисними.